ЯК ПЕРЕЖИТИ КАРАНТИН І ЗАЛИШИТИСЬ СПОКІЙНИМИ БАТЬКАМИ?
Паніка – психічний стан людей — несвідомий, нестримний страх, викликаний небезпекою, що охоплює людину. Вірус – це загроза, і в умовах нестабільності, у тривозі за своє життя і здоров’я близьких, не рідко ми втрачаємо критичне мислення і впадаємо в панічні стани.
Що можна зробити, щоб уберегти себе та корисно і безпечно провести час вдома з дітьми, в умовах ізоляції у зв’язку із загрозою розповсюдження короновірусу?
Ось декілька порад.
1. Обмежте контакти людей в соцмережах, від яких ви отримуєте інформацію про карантин, його перебіг, актуальний стан. Оберіть для себе декілька авторитетних осіб чи джерел від яких іде суха, фактична інформація, без зайвого аналізу ситуації та особистісних оціночних суджень.
2. Відслідковуйте свої почуття. Коли діти і батьки знаходяться в обмеженому просторі досить довгий час, закономірно що виникає дуже багато різноманітних ситуацій, на які ми так чи інакше реагуємо. Дуже важливо в цей момент зрозуміти які саме у вас почуття – страх, злість, тривога, лють, роздратування чи яке-небудь інше і відчути що саме їх викликало. Оскільки, може відбутись підміна почуттів, коли, наприклад, ви можете злитись на підвищення курсу валют і через це сильно накричати на дитину за розлитий чай. Намайгайтесь розмежовувати, які саме почуття і до кого чи чого, ви відчуваєте. Краще обговорити з дітьми почуття допоможуть такі книги: “Велика книга почуттів”, “Книга Від…до. Почуття: від суму до радості”, “Безліч емоцій. Що означає кожна?” та ігри: емоційний кубик, емоції на магнітах, меморі емоціїї, гра-розвивайка Емоції.
3. Не замовчуйте власні переживання стосовно карантину. Діти все відчувають, вони розуміють, що є певне напруження і батьки стривожені. Необхідно спокійно пояснити дітям ситуацію простою та зрозумілою мовою, без зайвої паніки сказати про свої відчуття занепокоєння та тривоги і розповісти про елементарні правила особистої гігієни, які можуть захистити від вірусів (регулярно мити руки, не брати нічого брудного до рота, зайвий раз не цілуватися і не обійматися…). Для маленьких дітей ці правила можна перетворити на гру.
4. Утворіть ритуали. Ізоляція – це свого роду криза, це зміна стабільності і звичайного режиму. Завдання для батьків в цей час організувати нові ритуали, які забезпечать стабільність дітям. Це можуть бути: фізична зарядка в певний час, телефонні та відео дзвінки з рідними, спільне приготування їжі, ігрові турніри з різноманітних настільних чи активних ігор.
Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?
Памятка батькам
https://drive.google.com/open?id=1z_ysEoYFJA0ENC44Kb3wernGNmEY1Z3K
Коронавірус: як говорити з дітьми?
Говорити з дітьми на серйозні теми не завжди просто. Утім, уникати їх теж не варто, інакше діти залишаться зі своїми страхами віч-на-віч. І це може перетворитися на справжню катастрофу! Саме тому єдиний вихід – почати говорити!
- Оберіть комфортний простір та час, коли можете приділити дітям усю свою увагу. Переконайтеся, що ви спокійні, не втомлені і не поспішаєте. Важливо присвятити першій розмові принаймні годину, бажано, у першій половині дня, аби діти мали змогу все обдумати та пізніше поставити додаткові запитання.
- Бесіду варто почати з відкритого запитання про те, що діти знають про коронавірус та що відчувають у зв’язку з цим.
- Не відкидайте і не знецінюйте побоювання та занепокоєння , адже будь-які почуття – це нормально, вони важливі, їх варто озвучувати.
- Натомість повідомте факти, які дозволять протистояти можливій дезінформації (особливо щодо рівня ризику) та поясніть, звідки походить ваша інформація.
- Дозвольте дітям вести розмову: очікуйте складних запитань, але не ініціюйте їх, аби не перевантажувати їх інформацією.
- Наголосіть, що продовжити бесіду можна у будь-який час, зауважте, що ви відкриті до розмови віч-на-віч.
- Потрібно бути готовими до того, що однієї розмови буде недостатньо. Нові дані про коронавірус з'являються ледь не щодня, тож варто обговорювати їх із дітьми, адже саме батьки мають бути джерелом перевіреної інформації.
- Зберігайте спокійний, упевнений і переконливий тон.
- Будьте чесні, але дотримуйтеся відповідних меж. Не бійтеся говорити про власні почуття, діти все одно відчувають приховане занепокоєння. Будьте щирими – і діти відповідатимуть взаємністю.
Хто і як відповідатиме за булінг...
Україна вже має судове рішення, яким батьків дитини притягнуто до відповідальності за вчинення їхньою булінгу і накладено штраф 850 грн. Сама дитина, яка вчинила неправомірні дії, не досягла 16 років. В Рішенні "визначається, що особа вчинила булінг, тобто дії психологічного та сексуального насильства із застосуванням засобів електронних комунікацій, щодо неповнолітньої, що проявилось у висвітленні непристойних фото у мережі «Інстаграм», в результаті чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої".
Тож ще раз нагадуємо про зміни до законодавства, які набули чинності.
Із будь-яких питань, пов'язаних із захистом прав дітей, діти й дорослі можуть звертатися на Національну дитячу «гарячу» лінію за номерами 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону).
Що відбувається з мозком дитини, коли ви кричите на неї...
Виховання дитини - процес захоплюючий, але пов'язаний з небувалим стресом. Батькам потрібно чимало терпіння, витримки і знань - інакше виховний процес закінчиться провалом.
Якщо достукатися до дитини у вас виходить тільки з допомогою крику, значить, щось йде не так.
Дослідження американських вчених показали: постійні крики і скандали дуже негативно впливають на психічний розвиток дітей. Через них діти стають агресивними, надмірно затиснутими, невпевненими у собі.
Ось як постійний крик у будинку впливає на дитину:
Наші предки використовували крик, щоб попередити родичів про небезпеку
Коли ви кричите на дитину (незалежно від того, скільки їй років), в її організмі починає вироблятися гормон стресу, який дає сигнал "бий або біжи". Тіло малюка напружується, його думки блокуються.
Мозолисте тіло значно зменшується в розмірі
Це «кабель» з нервових клітин, який з'єднує дві півкулі головного мозку. У результаті знижується активність в різних частинах мозку, погіршується пам'ять і увага, зменшується приплив крові до мозжечка.
Це все це в підсумку призводить до втрати емоційної рівноваги у дітей.
Крики батьків призводять до появи поведінкових проблем у підлітків і депресії у малюків
Такі тінейджери закидають навчання, вступають у конфлікти з однокласниками, починають брехати батькам і т. д.
Крики також впливають на самооцінку дитини - через постійні докори вона стає замкнутою, починає думати, що її не цінують і не люблять.
Травми, завдані такими зривами, неможливо загладити подарунками, обіймами та іншими жестами любові, які ми виявляємо, прийшовши в себе.
Чому батьки кричать на дітей? Дві основні причини:
- Тому що втрачають контроль над власними емоціями, дозволяють стресу взяти гору над собою, а потім виливають весь свій негатив на найближчих - на дітей.
- Тому що копіюють зразки поведінки своїх батьків, які теж кричали на дітей. Якщо в сім'ї було прийнято вирішувати конфлікти за допомогою крику, діти це запам'ятають і будуть повторювати батьківські помилки.
Як перестати кричати на дітей
- Подумайте, що змушує вас кричати на дитину. Вона дуже повільно збирається до школи або занадто шумить? Можливо, причина не в ній, а в вашому поганому настрої, дратівливості, розсіяності.
- Спробуйте запобігти бурю. Не поспішайте зриватися на крик, зробіть кілька повільних і глибоких вдихів або просто вийдіть з кімнати.
- Не створюйте завищених очікувань. Ви очікували, що дитина сама збере портфель до школи, але цього не сталося? Нерозумно звинувачувати - вона всього лише незріла дитина. Думаєте їй подобається бачити вас подразненими? Звичайно, ж ні.
Пам'ятайте: ви є для дитини взірцем для наслідування. Саме вашу поведінку вона буде копіювати і переносити в свою сім'ю. Вам дійсно хочеться, щоб вона була такою ж нестриманою?
