Ще юнаки, ще майже діти, А навкруги і смерть, і кров. На порох стерти, перебити! – Іде на Київ Муравйов. Полків його не зупинити, Та рано тішитесь, кати: Коли стають до зброї діти, Народ цей – не перемогти.
Світова історія знає багато жертв в ім’я ідей, але аналогічної Крутам не було.
300 юнаків – цвіт тодішньої української патріотичної молоді – поклали буйні головиу бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку.
Бій під залізничною станцією Крути належить до однієї з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь. Справа, за яку вони полягли, є справді священною. Трагедія полягала в тому, що внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. Трагедія була в тому, що на розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини («Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!»), відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну.
Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві.